Загальна Справа

Стаття 63 Конституції України визнає непорушність права кожного громадянина України на волю і особисту недоторканність. Це одна з ключових статей, яка гарантує затвердження та захист основних прав та свобод людини та громадянина.

Згідно зі статтею 63, кожен громадянин має право на вільний рух та вибір місця проживання. Також законом встановлюються випадки і порядок обмеження цього права в інтересах національної безпеки, охорони публічної дисципліни, запобігання виникненню епідемій, здобутку безпеки і працевлаштування засуджених, інтересів наукової, культурної і моральної добробуту інших осіб.

Крім того, проведення обшуків, огляду майна, транспортних засобів, які належать громадянам, без їхньої згоди, можливе лише в разі наявності судового рішення або за письмовим дозволом прокурора при відкритті кримінального провадження.

Стаття 63 Конституції України є важливим гарантом захисту свобод та прав громадян України. Вона стверджує основне право кожної людини на волю і особисту недоторканність, а також право на вільний рух та вибір місця проживання. Захист цих прав відповідає принципам правової держави і є однією з основних засад демократичного суспільства.

Стаття 63 Конституції України – зміст та значення

Стаття 63. Кожному забезпечується право на визначення своєї національної приналежності, ніхто не може бути примушений визнати чи не визнати свою національну належність або походження.

Ця стаття Конституції України гарантує всім громадянам право на свободний вибір своєї національної приналежності, що є важливим принципом багатонаціональної України. Кожна людина має право вибрати, до якої нації вона себе відносить, і самостійно визначити свою ідентичність.

Національна приналежність – це сукупність особливостей, які характеризують багато народів, етнічних груп і громадян, які визнають одну національну історію, культуру, мову та інші ознаки. Кожна людина, незалежно від своїх особистих переконань та походження, має право самостійно виявити свою національну приналежність.

Важливо зазначити, що стаття 63 Конституції України забороняє примус до визнання або невизнання своєї національної приналежності або походження. Це означає, що жодна людина не може бути примушена визнати свою національну належність або походження проти своєї волі. Кожна людина має право на свободу вибору щодо цієї питання.

Стаття 63 Конституції України гарантує рівність усіх громадян перед законом незалежно від їх національної приналежності. Ця стаття є важливим принципом державного будівництва та міжнаціональних відносин в Україні, сприяє визнанню та збереженню культурних розмаїттів народів, етнічних груп у межах держави та формуванню громадянського суспільства.

Права, гарантії та обмеження

Кожна особа має рівні конституційні права і свободи, які забезпечуються державою.

Держава гарантує особі право на життя, свободу, особисту недоторканність, честь і гідність.

Діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування повинна спрямовуватися на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Закони та інші нормативно-правові акти, які обмежують права і свободи людини і громадянина, застосовуються тільки з метою захисту конституційного ладу, порядку, здоров’я, моралі та прав і свобод інших осіб.

Обмеження прав і свобод людини і громадянина може здійснюватися тільки за підставами, змістом і за способами, які передбачені Конституцією України.

Ні для кого не може бути встановлено перевагу чи обмеження на підставі расової, культурної, національної, релігійної, соціальної чи майнової належності.

Органи, які здійснюють діяльність у сфері виконавчої, судової і правоохоронної влади, не мають права діяти з метою обмеження прав і свобод людини і громадянина, якщо це не передбачено законом.

Кожна особа має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної їй незаконними діями державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб. Це право може бути реалізоване в порядку, який передбачено законом.

Кожному забезпечується право на судовий захист:

1. Відбувати засідання суду відкритими, крім випадків, передбачених законом
2. Мати можливість брати участь в розгляді справи
3. Мати відразу після затримання право на повідомлення своїм родичам про своє місцезнаходження
4. Мати допомогу адвоката
5. Мати можливість ставити питання свідкам і давати пояснення щодо пред’явлених їм обвинувачень
6. Не змушувати загрожувати самогубством

Виконання та захист

Згідно зі Статтею 63 Конституції України, кожна особа має право вимагати виконання рішень суду або інших законних рішень. Забезпечення виконання судових рішень є обов’язком держави.

Для захисту своїх прав громадяни та юридичні особи мають право звернутися до суду. Суд забезпечує незалежне й вільне правосуддя.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи, інші особи, які мають владу або здійснюють повноваження у сфері виконання рішень суду, несуть відповідальність перед законом за невиконання або неналежне виконання рішень суду.

Гарантії виконання рішень суду включають можливість застосування примусу, якщо інше не передбачено законом. За примусове виконання рішень суду належить відшкодування завданої шкоди.

• Органи, які здійснюють виконавче провадження, мають право звертатися до будь-яких державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб або до громадських організацій і громадян із запитом щодо надання документів, довідок, грошових коштів, виконання інших дій, пов’язаних з виконанням рішень суду.
• Органи, які здійснюють виконавче провадження, можуть вимагати зазначеного вище від фізичних і юридичних осіб. Фізичні та юридичні особи зобов’язані надавати відповідну допомогу органам, які здійснюють виконавче провадження, у виконанні рішень суду.